Призов громадян на строкову військову службу проводиться на основі Указу Президента України два рази на рік. Тобто, двічі упродовж року лави Збройних Сил поповнюють юнаки, що з початком призову переходять у нову для себе якість.

Колишні учні, студенти, робітники та безробітні приймають Присягу на вірність народу України, стають солдатами, захисниками своєї Батьківщини. До призову в армію кожен з них займався певною діяльністю, мав своєрідне соціальне оточення, жив сповідуючи певні ідеали, мав притаманні йому звички і життєві інтереси. З призовом на військову службу, як правило, кардинально змінюються побутові умови, вид його діяльності, він приймає нову для себе соціальну роль. Відбувається первинне включення його в армійське середовище, яке формально позначається як “курс молодого бійця” (тривалість до 1 місяця) і потребує від призовника відповідних змін функціональних систем організму і особистості відповідно до нових регламентованих вимог і умов військової служби. Він тепер не може за власним бажанням кардинально змінити коло спілкування, розірвати стосунки з керівництвом, змінити одноманітність зовнішнього вигляду, форм звертання, розпорядку дня колективного життя, режиму сну, харчування тощо. До цього треба пристосуватися, адаптуватися.

Адаптація до армійського середовища – дуже складний і динамічний процес – може протікати майже безболісно і відносно швидко для одних індивідів, більш болісно і дуже повільно – для інших. Все це залежить від багатьох факторів, як біологічних, так і соціальних. Одним із найважливіших серед них є цілеспрямована діяльність командира підрозділу щодо оптимізації цього процесу, надання йому більш керованого характеру, своєрідного психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Специфічний для психології підхід до вивчення питань психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби не може бути зведений до простого перекладу соціальних понять на мову психологічних категорій. Він повинен базуватися на основі аналізу психологічної “логіки” формування, становлення суб’єктів військової діяльності, а також відповідних факторів, що їх детермінують. Кожна особа військовослужбовця включена в життя Збройних Сил специфічним способом і різноманітні форми моральних та психологічних взаємин реалізуються в її життєдіяльності по-різному, а участь у конкретному виді військової діяльності визначає як ступінь включення у відповідний вид визначених відносин, так і суб’єктивні відносини до тієї спільноти, що її реалізує. У зв’язку з цим головним принципом дослідження проблем і здійснення психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби повинен бути підхід, що дозволить їх розглядати на основі єдності свідомості (передусім моральної свідомості та психіки), суспільних відносин та адаптаційних властивостей (разом із психологічними компонентами).ссылочка

Однак процес психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби призведе до позитивних результатів лише тоді, коли заходи цього забезпечення відбиватимуть науково організований, цілеспрямований, комплексний характер і проводитимуться із застосуванням спеціальних засобів та методів. Досі реалізація зазначених умов його здійснення мала багато в чому обмежений характер, а формування у молодих військовослужбовців психологічних якостей було часто ненауковим, некоректним, нечітким, особливо за змістом і за формами та застосовуваними технологіями. mcv26.ru/wp-includes/pages/sitemap.html

Неспівмірність власне морального розвитку, психологічної підготовки та справжніх процесів адаптації з одного боку, невміння чітко, на науковій основі, визначити існуючі проблеми, поставити точний “діагноз” розвитку, виділяти головні компоненти змісту його забезпечення, а також використання для цього неадекватних форм і підходів, з іншого боку, призводило до того, що реальні механізми процесів формування суб’єктів військової діяльності залишалися поза контролем командирів, їх заступників з виховної роботи, породжували у військовослужбовців мотиви і почуття, протилежні до тих, які очікувалися.

Психологічне забезпечення адаптаційного періоду є актуальною проблемою соціальної та військової психології, військової педагогіки та соціології. Її вирішенню присвячені роботи відомих цивільних та військових учених (Александровський Ю.А., Афонін Е.А., Бондаренко А.Ф.), Варій М.Й. та ін.). У них розглядаються загальнометодологічні і теоретичні засади психологічного впливу, форми та методи психологічного забезпечення адаптаційного періоду людини до нових умов існування.

У той же час стан розробленості цієї проблеми по відношенню до військовослужбовців строкової служби, і особливо впровадження її у практику діяльності командирів на сьогоднішній день залишається незадовільним. Це обумовлено також і тим, що командири, у більшості своїй, не можуть скористатися рекомендаціями та порадами, оскільки мають низьку психологічну підготовку, а їх заступників з виховної роботи на первинну ланку Збройних Сил України практично не готують.

Такий стан справ породжує необхідність вирішення низки питань, в тому числі використання наявних теоретичних розробок у практиці психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби, професійна діяльність яких пов’язана із своєрідними, притаманними лише цій категорії громадян, особливостями.

Особливо гостро постає проблема розробки оптимального алгоритму діяльності командирів (начальників) та успішного його впровадження у практику щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду.

Актуальність порушеної теми визначається потребою аналізу алгоритмів діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду, вибору найоптимальнішого варіанту для впровадження у практику службової діяльності командирів у сьогоднішніх умовах.

Об’єктом дослідження у даній роботі є: процес психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Предметом дослідження є алгоритм діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи з психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Мета дослідження полягає у визначенні оптимального алгоритму діяльності командирів (начальників) щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби на підставі аналізу сукупності розглянутих алгоритмів. Згідно з поставленою метою, визначено такі завдання нашого дослідження:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз проблеми психологічного забезпечення адаптаційного періоду.
2. Дослідити і обрати найбільш доцільний на сьогоднішній день алгоритм діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи з психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.
3. Запропонувати варіант методики роботи офіцерів Збройних Сил України щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Використання під час адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби найбільш доцільного алгоритму щодо психологічного забезпечення цього періоду буде сприяти швидкому і менш болісному протіканню процесів адаптації воїнів до подальшої службової діяльності.